Як ще я хотів, щоб у мене народився син, ви собі уявити не можете!
Моя дружина завагітніла дев’ятий раз. Але кожної попередньої вагітності я молив Бога, щоб послав мені сина, але складалось враження, що він з мене кепкує. 8 дівчаток, 8 красунь і жодного хлопця, як таке взагалі можливо?
Але день, коли дружина мала от-от народжувати я ніколи не забуду. Дев’ята вагітність, уявляю яка вона втомлена. Тим більше лікарі на УЗД повідомили, що на цей раз у неї близнюки. Дівчатка-близнюки.
Я розчарувався, але таки пішов на пологи. Коли народилась перша дівчинка я зробив усе, як по старій схемі, вже сам міг бути акушером. Стою, чекаю на появу другої донечки. Дружина тужиться. Аж раптом лікар розвертається до мене з вилупленими очима.
– Тато, я вас вітаю!
– Дякую, Степан Васильович! – ми з ним вже як справжні колеги.
– Це нарешті хлопчик! Вітаю, чоловіче!
Я стояв як вкопаний поки до мене не дійшло подивитися на дитину. Дружина аж видихнула з полегшенням, коли це почула, а я не вірив. Мені не хотілося віддавати сина дружині, бо думав, що він перетвориться у дівчинку!
Описати вам словами свою радість я не можу, це треба відчути й пережити на собі. Це не передати! Додому ми повернулись через три дні. Тепер у ме